1
0
By creating a giant colony beyond the Urals, unparalleled in world history, and populating it mainly with criminal elements, the Muscovite Tsardom and the Russian Empire laid a time bomb not only under their economy, but also under the very cultural code of the country.
This mine has already exploded several times and continues to explode time and time again.
Being a highly criminalised society from the very beginning of the Moscow Principality, with zero tolerance for torture and perceiving criminal practices as socially acceptable and even desirable, Russian society nevertheless had extensive cultural contacts with Europe, which acted as a brake on the further criminalisation of Russian society.
However, even broad segments of the population, who were also massively exiled ‘beyond the Ural Mountains’ and were not immersed in the criminal subculture, fell victim to the cultural influence of professional criminals and adopted the same principles of social existence as those of the criminal and prison hierarchies.
By maximally developing and expanding the internal colonial-penal ‘anti-Russia’, defining new and new categories of ‘exiles’ and new territories of exile, the Russian state gradually created a laboratory that eventually exploded, even before the establishment of Soviet power.
Russian society, already highly criminalised, was influenced by a criminal subculture nurtured over three centuries of exile and penal servitude, which programmed it for development and management only within the framework of informal criminal and prison traditions and norms.
The Soviet Gulag ensured a second explosion, and seems to have finally turned Russia into a prison state that can only be governed as a prison, and its citizens can only be governed as a collective of prisoners, as mentioned by the CPT in its 2025 Standard on informal prison hierarchies. In fact, Russia, having demonstratively set a course to withdraw from the European Convention for the Prevention of Torture, has declared prison-like conditions to be the main principle of state governance. Although the citizens of the ‘Wagner State’ themselves no longer have any particular objections to this.
***********************************
Колоніальна спадщина “Держави Вагнера” і знищення російського культурного коду
Створюючи величезну колонію за Уралом, аналогів якій не мала світова історія, і заселяючи її переважно кримінальними елементами, Московське Царство і Російська Імперія заклали міну уповільненої дії не тільки під свою власну економіку, але і під сам культурний код країни. І ця міна вибухнула вже декілька разів, і продовжує раз за разом вибухати.
Будучи максимально криміналізованим суспільством із самого початку створення Московського Князівства, маючи нульовий поріг толерантності до катувань та сприймаючи кримінальні практики як соціально допустимі і навіть бажані, російське суспільство, тим не менш, мало широкі культурні контакти з Європою, що відігравали роль гальма у подальшій криміналізації російського суспільства.
Проте навіть широкі верстви населення, які також масово висилалися «за Уральські Гори», не занурені до кримінальної субкультури, ставали жертвами культурного впливу професійних злочинців і перебирали ті ж самі принципи соціального існування за принципами кримінальних та в’язничній ієрархій.
Максимально розвиваючи та розширюючи внутрішню колоніально-каторжну «анти-Росію», визначаючи все нові і нові категорії «засланців» і все нові території заслання, Російська Держава поступово створювала лабораторію, яка згодом і вибухнула, причому вибухнула ще до встановлення радянської влади.
Російське суспільство, і так будучи максимально криміналізованим, зазнало впливу кримінальної субкультури, випестуваної за три століття заслання і каторги, що запрограмувало його на можливість розвитку та управління лише у рамках неформальних кримінальних та в’язничних традицій і норм.
Радянський Гулаг забезпечив повторний вибух, і, здається, остаточно перетворив Росію на карцерну державу, яка може управлятися лише як в’язницею, а самі громадян можуть управлятися лише як колектив ув’язнених, про яких і згадав ЄКЗК у своєму Загальному стандарті 2025 року щодо неформальних в’язничних ієрархій. Власне, і Росія, демонстративно взявши курс на вихід з Європейської конвенції про запобігання катуванням, оголосила карцерність як головний принцип державного управління. Хоча і самі громадяни «Держави Вагнера» вже не мають особливих заперечень проти цього.
