Russia

Contemporary Russian prison subculture can be described as ‘traditional uniqueness’.

‘Traditional’ – because the dominance of criminal and prison subcultural norms has always been characteristic of Russian society.

‘Unique’ – because AUE (sub)culture is a new “cover” of centuries-old Russian criminal tradition (or traditional criminality).

However, the main thing in this context is that for modern Russian society, the application and use of the concept of ‘prison subculture’ can cause great difficulties; it would be more correct to use ‘prison culture’ or ‘national prison culture’.

Moreover, the concept of ‘counter-culture’ is even more inappropriate for describing contemporary social and political relations in Russia due to the general social support for prison informality by wide sections of the population, from central and local politicians to the lumpen. In fact, this support is the cementing ‘mortar’ for contemporary Russian society.

It is believed that ‘subcultures have special shared values and cultural practices that differ from the mainstream’ [1]. However, this approach does not work in the case of contemporary Russian society. From this perspective, it seems to us that the approach that ‘subculture is not connected to a larger cultural complex is categorically inapplicable to Russian society: it refers to norms that separate a group from society, not those that integrate it with it. Subcultural norms, unlike role norms, are unknown to other members of society, looked down upon or considered a divisive force.” [2]

Similarly, the position that ‘the values of a subculture conflict with the larger culture’ is inapplicable in assessing the Russian cultural space [3].

On the contrary, numerous symbols of the prison subculture are welcomed both at the level of the lumpen and middle class, and at the level of the central government, as exemplified by the well-known ‘higher imperative’ to ‘kill the bandits in the sortsier’. One can only recall how popular the Wagner PMC proved to be with the local population in Rostov during the famous ‘march on Moscow’ in June 2023. It would be naïve to talk about support as a form of protest against the aggressive war against Ukraine. Instead, it was a form of complete solidarity with a paramilitary group that was openly based on prison subcultural symbols.

And finally, the thesis that ‘in counterculture, the conflict element is central; many of the values of the subculture are indeed contrary to those of the dominant culture’ is also inapplicable to the Russian political and cultural space [4]. Given the natural unity of Russian national culture and the prison subculture, it can be assumed that the conflict will be a departure from prison categories, ‘concepts’ and hierarchies in all their manifestations.

And, perhaps, one cannot but agree with the classical view that ‘a subculture, as a pure type, does not require an intensive analysis of interaction with the larger culture for its understanding; its norms are not, to any significant extent, the product of this interaction.’ [5] Using the example of Russian national culture, we have proved that it is the product of intense diffusion with the prison subculture.

The Russian prison subculture is categorically not a counterculture; it is theflesh and blood ofthe broader Russian national culture. The carriers of this dualistic [sub]culture, unlike other examples, are not ‘abnormal’, ‘dysfunctional’, ‘delinquent’ or ‘deviant’ [6]. In the context of the political goals and programmes of the Russian political elites, this culture is not a negative phenomenon; it is not the result of the breakdown of society, the result of the inability to curb criminal instincts, or the result of the failure of the family, church or school [7].

On the contrary, criminal culture is an indicator of the successful implementation of political projects to ‘cement society’ against the ‘external enemy’, projects to increase the criminalisation of society in order to ‘fight the external enemy’ (the example of the Wagner PMC), projects to reorient the church to normalise the prison subculture as part of the existence and ‘future’ of the ‘Russian people’.

Moreover, the spread of prison culture in Russia is based on the domino principle, when every new phenomenon or every new event caused or conditioned by the influence of prison subculture gives rise to new forms of movements, actions or activities that are also related to prison and criminal/prison (sub)culture, and which are almost immediately imported to Ukraine and other neighbouring countries.

For example, since the second half of 2022, new youth movements have become widespread in Russia. The participants of one of them call themselves ‘offniks’ (‘offniks’), the other –‘Ryodan PMC’ [8]. The first community, the Ryodan PMC, appeared on the Vkontakte social network in September 2022 and quickly gained 190,000 members. As can be seen, the prison-oriented subculture-oriented PMC Wagner gained such popularity despite the fact that its members are dangerous criminals, and therefore the new movement itself was based solely on criminal ‘concepts’. ‘The ‘Ryodan’ PMC has been attributed with nationalist views. Members of the Ryodan PMC oppose ‘offniks “ (the modern name for hooligans and hooligans), skinheads and ”persons of non-Russian appearance’[9].

At the end of February 2023, simultaneous mass brawls involving supporters of the Ryodan PMC movement were prevented in Kyiv, Lviv, Kharkiv, Ivano-Frankivsk, Lutsk and other cities of Ukraine, which suggests that such actions were carefully organised [10]. Therefore, we can once again conclude how quickly this or that laboratory-grown criminal/prison subculture grown in Russia is transported to Ukraine.

Source

************************************************************************

Загальноросійська кримінальна культура як загроза національній безпеці України

Сучасна російська в’язнична субкультура може бути охарактеризована як «традиційна унікальність».

«Традиційна» – бо домінування кримінальних та в’язничних субкультурних норм завжди було характерним для російського суспільства.

«Унікальна» – в силу того, що АУЄ-(суб)культура є новою «обкладинкою» багатовікової російської кримінальної традиційності (або традиційної кримінальності).

Проте головним у цьому контексті є те, що для сучасного російського суспільства застосування й використання поняття «в’язнична субкультура» може викликати великі труднощі; більш коректним буде саме «в’язнична культура», або «загальнонаціональна в’язнична культура». Ба більше, поняття «контркультура» є ще більш неприйнятним для характеристик сучасних соціальних та політичних відносин в Росії в силу загальної соціальної підтримки в’язничної неформальності широкими верствами населення – від політиків центрального та місцевого рівня до люмпенів. Власні, саме така підтримка є цементуючим «розчином» для сучасного російського суспільства.

Вважається, що «субкультури мають особливі спільні цінності та культурні практики, які відрізняються від мейнстріму»[1]. Проте саме цей підхід на прикладі сучасного російського суспільства не спрацьовує. З цих позицій нам видається, що для російського суспільства є категорично незастосованим підхід, що «субкультура не пов’язана з більшим культурним комплексом: вона стосується норм, які відокремлюють групу від суспільства, а не тих, що інтегрують її з ним. Субкультурні норми, на відміну від рольових, невідомі іншим членам суспільства, на них дивляться зверхньо або вважають їх роз’єднуючою силою»[2]. Так само, в оцінці російського культурного простору незастосовною є позиція, що «цінності субкультури конфліктують з більшою культурою»[3].

Навпаки, численні символи в’язничної субкультури вітаються як на рівні люмпену і середнього класу, так і на рівні центральної влади, прикладом чого може бути відомий «вищий імператив» про «мочіть бандітов в сортірє». Можна лише згадати, наскільки ПВК «Вагнер» виявилася популярною у місцевого населення у Ростові під час відомого «маршу на Москву» у червні 2023 року. Було б наївним говорити про підтримку як форму протестних настроїв проти агресивної війни проти України. Натомість, це була форма повної солідарності з напівдержавним воєнізованим формуванням, у відкритий спосіб заснованим на в’язничних субкультурних символах.

Ну, і насамкінець, теза, що «у контркультурі конфліктний елемент є центральним; багато цінностей субкультури, дійсно, суперечать цінностям домінуючої культури» також є незастосовною до російського політико-культурного простору[4]. Враховуючи природну єдність загальнонаціональної російської культури та в’язничної субкультури, можна презюмувати, що конфлікт як раз становитиме відхід від в’язничних категорій, «понять» та ієрархій в усіх їх проявах.

І, мабуть, категорично не можна не погодитися з класичним поглядом, що «субкультура, як чистий тип, не вимагає для свого розуміння інтенсивного аналізу взаємодії з більшою культурою; її норми не є, скільки-небудь значною мірою, продуктом цієї взаємодії»[5]. На прикладі російської загальнонаціональної культури ми довели, що вона є продуктом інтенсивної дифузії з в’язничною субкультурою.

Російська в’язнична субкультура категорично не є контркультурою; вона суть «плоть і кров» більш широкої, російської загальнонаціональної культури. Носії цієї дуалістичної [суб]культури, на відміну від інших прикладів не є «анормальними», «дисфункціональними», «делінквентними» або «девіантними»[6]. У контексті цілей політичних цілей та програм російських політичних еліт ця культура не є негативним явищем; вона не є результатом розпаду суспільства, не є результатом нездатності приборкати злочинні інстинкти, не є результатом неспроможності сім’ї, церкви чи школи[7].

Навпаки, кримінальна культура є показником успішної реалізації політичних проектів з «цементування суспільства» проти «зовнішнього ворога», проектів з посилення криміналізації суспільства для цілей «боротьби із зовнішнім ворогом» (приклад ПВК «Вагнер»), проектів переорієнтування церкви для нормалізації в’язничної субкультури як складової буття та «майбутнього» «російського народу».

Причому поширення в’язничної культури у Росії відбувається за принципом доміно, коли кожний новий феномен або кожна нова подія, спричинені або обумовлені впливом в’язничної субкультури, породжують нові форми рухів, акцій або дій, які також пов’язані з в’язницею та кримінальною/в’язничною (суб)культурою, і. які майже одразу ж імпортуються до України та інших сусідніх держав.

Так, з другої половини 2022 року в Росії набувають значного поширення нові молодіжні рухи. Учасники одного з них називають себе «офнікі» («оффнікі»), другого – «ЧВК «Рьодан»»[8]. Перша спільнота «ЧВК «Рьодан»» з’явилася у соцмережі «ВКонтакте» у вересні 2022 року та швидко набрала 190 тис. учасників. Як можна бачити, в’язнично- субкультурно-орієнтована ПВК «Вагнер» набула такої популярності, не зважаючи на те, що її членами є небезпечні злочинців, а тому сам новий рух було засновано виключно на кримінальних «понятіях». «ЧВК «Рьодан»» приписують націоналістичні погляди. Члени «ЧВК «Рьодан»» виступають проти «офніків» (сучасна назва гопників і хуліганів), скінхедів та «осіб неросійської зовнішності»[9].

Наприкінці лютого 2023 року одночасні масові бійки за участі прихильників руху ««ЧВК Рьодан»» були попереджені у Києві, Львові, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку та інших містах України, з чого можна робити висновки про ретельно організований характер подібний акцій[10]. Тому можна ще раз зробити висновок про те, наскільки швидко та чи інша лабораторна кримінальна/в’язнична субкультура, вирощена в Росії, транспортується до України.

  • [1] Blackman, S. (2014) Subculture theory: an historical and contemporary assessment of the concept for understanding deviance. Deviant Behavior. 35 (6). Pp.496-512.
  • [2] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.628.
  • [3] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.629.
  • [4] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.629.
  • [5] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.629.
  • [6] Blackman, S. (2014). Subculture Theory: An Historical and Contemporary Assessment of the Concept for Understanding Deviance. Deviant Behavior. 35 (6). Pp.496-512.
  • [7] Hartung, F. (1955). Review of «Delinquent Boys». American Sociological Review. 20. P.752.
  • [8] News.Ru (2023). Кто стоит за «ЧВК Редан»: анимешники вызвали споры в Госдуме. 23.02.2023;  DW (2023). Что такое “ЧВК Рёдан” и откуда она взялась в России. 06.03.2023.
  • [9] Оффніки, або офнікі (російською – «околофутбольные фанаты») – російська молодіжна субкультура, що виділяється серед інших своєю показною агресивністю. Здебільшого це підлітки у віці 12-16 років. На відміну від класичних ультрас, вони можуть взагалі не захоплюватися футболом. Наголос йде на бійки та на правильний одяг – шмот.
  • [10] ТСН (2023).  Специфически одеваются и устраивают массовые драки: по Украине ширится субкультура ЧВК “Редан” из РФ.02.03.2023.

Source