1
0
Smith was an inmate of the Correctional Training Facility in Soledad, California at the time of his injury. He was confined in “O-Wing,” a segregated housing unit reserved for the most violent inmates.
Defendant Fred S. Taylor, supervisor of “O-Wing,” approved the assignment of Smith, who is Black, to an exercise yard used exclusively by Hispanic inmates, many of whom Smith says were gang members.
On May 16, 1984, defendants Cruz Gonzalez and Daniel Mejia, both guards stationed in O-Wing and supervising the exercise yard, observed inmates handling self-made knives. They warned the inmates to “freeze,” but the inmates ignored their warnings and began to stab fellow inmates. As an additional warning, Gonzalez and Mejia each fired a blank shot from 12 gauge shotgun.
When the warning shots failed to stop the attack, Gonzalez ricocheted birdshot off the yard walls. Then, each guard fired ten live rounds of birdshot in the direction of the attackers.
Smith, a bystander during the disturbance, was hit with three of the pellets and sustained injuries.
Smith later appeared before a classification committee on which defendants Rudolph Rutherford and Annie Alexander sat. The committee recommended that Smith be transferred to a Level IV (maximum security) institution, because of his alleged gang affiliation.
Smith contends that, following the recommendation, Rutherford and Alexander informed him they would not consider any of his administrative appeals on the matter.
Both Rutherford, whose responsibilities included reviewing inmate appeals of claims against members of his staff, and Alexander, a Program Administrator and Associate Superintendent, deny Smith’s allegation.
Smith then sued all the defendants in district court for monetary and declaratory relief for alleged violations of his constitutional rights, pursuant to 42 U.S.C. § 1983. The court dismissed most of his claims, with leave to amend, for failure to identify specific defendants.
Smith’s amended complaint, the district court subsequently held, presented three cognizable claims: wrongful assignment to the exercise yard, excessive use of force to end the stabbings, and wrongful refusal to hear the administrative appeal. The district court then reviewed the record and granted summary judgment for defendants on each issue.
Smith also contends that Taylor’s action deprived him of his constitutional right to personal security. Smith’s argument is this: by placing him, a Black man, among Hispanic gang members, when Taylor knew of severe unrest at the prison between Black and Hispanic gangs, Taylor wrongfully increased his risk of harm.
Whether Smith alleges an infringement under the eighth amendment or the due process clause of the fourteenth amendment, the level of protection afforded is identical with regard to his personal security claim (Redman v. San Diego, 896 F.2d 362, 365 (9th Cir. 1990), reh’g en banc granted, 906 F.2d 1384 (July 11, 1990)).
Taylor’s decision does not offend Smith’s constitutional rights unless it was made with “deliberate indifference” to Smith’s safety (see also Davidson v. Cannon, 474 U.S. 344, 347-48 (1985)).
Because the record is barren of evidence that, at the time of Smith’s placement, O-Wing was plagued by tension between Black and Hispanic gangs, the court correctly held that no jury question existed on deliberate indifference.
Kerry Joseph Smith, Plaintiff-Appellant, v. Allan A. Stagner, Daniel McCarthy, V. Smith, Annie Alexander, Rudolph Rutherford, Fred S. Taylor, Lt. Ortega, Daniel Mejia, Cruz-Gonzalez, Defendants-Appellees. Unpublished Disposition, 917 F.2d 28 (9th Cir. 1990). US Court of Appeals for the Ninth Circuit – 917 F.2d 28 (9th Cir. 1990). No. 88-15375. Submitted October 4, 1990. Decided October 29, 1990
******************************************************************************************
Smithv. Stagner et al: Конфлікт між афроамериканськими та латинськими в’язничними бандами
На момент поранення Сміт був ув’язненим виправної колонії у Соледаді, штат Каліфорнія. Він був ув’язнений в окремому корпусі, призначеному для найбільш агресивних ув’язнених (O-Wing).
Відповідач Фред С. Тейлор, наглядач O-Wing схвалив призначення Сміта, афроамериканця, на прогулянковий двір, який використовувався виключно іспаномовними ув’язненими, багато з яких, як за словами Сміта, були членами банд.
16 травня 1984 року Круз Гонсалес і Даніель Мехія, охоронці, які працювали в O-Wing та наглядали за прогулянковим майданчиком, побачили, як ув’язнені поводяться з саморобними ножами. Вони попередили ув’язнених, щоб ті «не рухалися», але ті проігнорували їхні попередження і почали наносити удари ножами іншим ув’язненим. В якості додаткового попередження Гонсалес і Мехія зробили по одному холостому пострілу з рушниці 12-го калібру.
Коли попереджувальні постріли не зупинили напад, Гонсалес вистрілив рикошетом у стіни двору. Після цього кожен з охоронців вистрілив по десять разів у бік нападників.
У Сміта, випадкового свідка заворушень, влучили три кулі, і він отримав поранення.
Пізніше Сміт постав перед класифікаційним комітетом, в якому засідали відповідачі Рудольф Резерфорд та Енні Александер. Комітет рекомендував перевести Сміта до установи IV рівня (максимальної безпеки) через його ймовірну приналежність до банди.
Сміт стверджує, що після цієї рекомендації Резерфорд та Александер повідомили йому, що не розглядатимуть жодних його адміністративних апеляцій з цього питання.
І Резерфорд, в обов’язки якого входив розгляд апеляцій ув’язнених на дії його співробітників, і Александер, адміністратор програми і помічник суперінтенданта, заперечують твердження Сміта.
Тоді Сміт подав позов проти всіх відповідачів до окружного суду з вимогою грошової компенсації та декларативного відшкодування за нібито порушення його конституційних прав, відповідно до § 1983 розділу 42 Своду законів США. Суд відхилив більшість його позовних вимог з дозволом внести поправки через неможливість ідентифікувати конкретних відповідачів.
Згодом окружний суд постановив, що змінена скарга Сміта містила три обґрунтовані претензії: неправомірне призначення на тренувальний майданчик, надмірне застосування сили для припинення поножовщини та неправомірна відмова у розгляді адміністративної апеляції. Окружний суд розглянув матеріали справи і виніс рішення в порядку спрощеного судочинства на користь відповідачів по кожному з питань.
Сміт також стверджує, що дії Тейлора позбавили його конституційного права на особисту безпеку. Аргумент Сміта такий: помістивши його, афроамериканця, до латиноамериканських членів банди, коли Тейлор знав про серйозні заворушення у в’язниці між афроамериканцями та латиноамериканськими бандами, Тейлор неправомірно збільшив ризик заподіяння йому шкоди.
Незалежно від того, чи Сміт стверджує про порушення восьмої поправки або положення про належну правову процедуру чотирнадцятої поправки, рівень захисту, що надається, є ідентичним щодо його вимоги про особисту безпеку (Redman v. San Diego, 896 F.2d 362, 365 (9th Cir. 1990), reh’g en banc granted, 906 F.2d 1384 (July 11, 1990)).
Рішення Тейлора не порушує конституційні права Сміта, якщо тільки воно не було прийняте зі «свідомою байдужістю» до безпеки Сміта (see also Davidson v. Cannon, 474 U.S. 344, 347-48 (1985)).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент поміщення Сміта до O-Wing в’язниці існувала напруженість у відносинах між афроамериканцями та латиноамериканськими бандами, суд правильно вирішив, що питання про навмисну байдужість не підлягало обговоренню з присяжними.
Kerry Joseph Smith, Plaintiff-Appellant, v. Allan A. Stagner, Daniel McCarthy, V. Smith, Annie Alexander, Rudolph Rutherford, Fred S. Taylor, Lt. Ortega, Daniel Mejia, Cruz-Gonzalez, Defendants-Appellees. Unpublished Disposition, 917 F.2d 28 (9th Cir. 1990). US Court of Appeals for the Ninth Circuit – 917 F.2d 28 (9th Cir. 1990). No. 88-15375. Submitted October 4, 1990. Decided October 29, 1990
