0
0
On the afternoon of October 6, 1994, Columbus and Antwan Hart were walking to their home on West 50th Street, when Antwan noticed a man at the corner of 50th and Peoria Streets. The man was dressed in black and wore a black cap cocked to the right with the words “I’m Real” on it, which indicated thatin that neighborhood an individual was a member of the Gangster Disciples street gang.
The man approached Columbus and Antwan from behind and said “GD,” an apparent reference to the Gangster Disciples. When the man drew to within two feet of Columbus, he pulled a gun from his waistband, said “I ain’t a GD. Never could be a GD,” and shot Columbus, who fell backwards and died.
The prosecution called Officer John Bloore as an expert witness to testify about Chicago street gangs.
Both defendants objected, but the trial court permitted Bloore to testify, even while acknowledging that “the issue of gang membership is very inflammatory.”
Bloore, a purported gang specialist, testified regarding gang history, organization and tactics.
Specifically, Bloore described “false flagging” as a tactic where a gang member enters rival territory posing as a member of the rival gang to draw a rival gang member into the open for an ambush (e.g., cocking a hat in the manner of a rival gang).
Furthermore, Bloore testified regarding tattoos worn by members of the Black P-Stones.
During this testimony and over objection, Petitioner was required to remove his shirt and stand in the well of the courtroom in front of the jury while Bloore identified Petitioner’s tattoos as related to the Black P-Stones.
Neither Bloore nor any other witness, however, testified that Petitioner had the tattoos at the time of the shootingalmost three years earlieror could otherwise link Petitioner to a gang at the time of the shooting.
After the jury trial, Petitioner was found guilty of first degree murder, and the trial court sentenced him to fifty-nine years in prison. The Illinois Appellate Court affirmed Petitioner’s conviction on direct appeal.
Petitioner Clemons argues that the gang-related evidence presented by Chicago Police Officer Bloore was irrelevant to the charges against Petitioner, and was prejudicial and inflammatory evidence that deprived Petitioner of his due process right to a fair trial. Bloorethe final witness called by the State in its case against Petitioner over the objections of Petitioner’s counseldescribed himself as a “gang specialist” and testified regarding: (1) the history of the two primary nations of gangs in Chicago, the Black Gangster Disciple Nation and the Black P-Stone Nation; (2) the organizational structure and hierarchy of a typical street gang; and (3) the tattoos worn by members of the Black P-Stones.
Specifically, over the objections by Petitioner’s counsel, Petitioner was forced to open his shirt for the jury while Bloore circled him in the well of the courtroom pointing out his tattoos. As evidence of Petitioner’s alleged membership in the Black P-Stones, Bloore described for the jury: (1) a five-pointed star on Petitioner’s arm; (2) a pyramid with an aura on his chest; (3) a stone on his arm; (4) the initials “B.S.” on one hand; (5) the phrase “Stone life” on his stomach; and (6) the teardrop tattoo on Petitioner’s face.
On cross-examination, however, Bloore admitted: (1) he did not know when Petitioner got the tattoos; (2) he did not know whether Petitioner had any of the tattoos on October 6, 1994, the day of the shooting; and (3) he was unable to connect Petitioner with any gang nicknames including “Eric” or “Myron,” the names used by witnesses to identify the suspected gunman.
Thus, Petitioner argues that: (1) Bloore’s testimony was introduced specifically to pander to the jury’s prejudice against gangs and gang members; (2) the probative value of the gang evidence was not enough to outweigh its prejudicial effect; and (3) because of the weakness of the State’s case, the admission of the gang evidence calls into question the jury verdict.
After finding that the gang-related evidence was highly prejudicial, we further hold that the probative value of the evidence was not enough to outweigh its prejudicial effect. We do not believe that Officer Bloore’s testimony made it more probable that Petitioner, rather than any other Black P-Stone, was the shooter.
Indeed, even if some portions of Bloore’s testimony relating to gang hierarchy were marginally relevant to show a potential motive for the crime, the bulk of his testimony involving gang history, organization and activitieswas completely irrelevant.
Moreover, forcing Petitioner to disrobe and display his tattoos to the jury was also unnecessary and irrelevant: (1) it was unnecessary because Bloore had seen Petitioner in the lockup prior to his testimony and, as such, he could have testified concerning Petitioner’s tattoos without subjecting Petitioner to the prejudicial display before the jury; and (2) it was irrelevant because neither Bloore nor any other witness testified that Petitioner either had the tattoos or was a Black P-Stone at the time of the shooting in October 1994, nearly three years before his trial.
Therefore, because the gang-related evidence in this case was highly prejudicial to Petitioner and was without significant probative value, the state trial court should have excluded the evidence.
In this case, the Court’s consideration of only the properly admitted evidence reveals that the State’s case against Petitioner is extremely weak. The State based its case upon the testimony of three purported eye witnesses, all of whom were members of the Gangster Disciples.
The Gangster Disciples are the rivals of the Black P-Stones, the gang to which the gunman andaccording to Officer BloorePetitioner belonged. In light of these three eyewitnesses’ possible motive to blame a P-Stone for the shooting, their testimony of these witnesses was highly suspect.
US Ex Rel. Clemons v. Walls, 202 F. Supp. 2d 767 (N.D. Ill. 2002). US District Court for the Northern District of Illinois – 202 F. Supp. 2d 767 (N.D. Ill. 2002), May 2, 2002
*****************************************************
US v. Walls: the Gangster Disciples та the Black P-Stone Nation
У другій половині дня 6 жовтня 1994 року Колумб і Антван Харт йшли до свого будинку на Західній 50-й вулиці, коли Антван помітив чоловіка на розі 50-ї вулиці та вулиці Пеорія. Чоловік був одягнений у чорне і мав на голові чорну кепку, зсунуту вправо, з написом «I’m Real», що вказувало на те, що в цьому районі він був членом вуличної банди the Gangster Disciples.
Чоловік підійшов до Колумба і Антуана ззаду і сказав «GD», очевидно, маючи на увазі «the Gangster Disciples». Коли чоловік наблизився до Колумба на відстань близько двох футів, він витягнув з-за пояса пістолет і сказав: «Я не GD. Ніколи не міг бути GD», і вистрілив у Колумба, який впав на землю і помер.
Сторона обвинувачення викликала офіцера Джона Блура як свідка-експерта для надання свідчень про чиказькі вуличні банди.
Обидва обвинувачених заперечували проти цього, але суд першої інстанції дозволив Блуру дати свідчення, хоча і визнав, що «питання членства в бандах є дуже провокаційним».
Блур, так званий фахівець з банд, свідчив про історію, організацію і тактику банд.
Зокрема, Блур описав «фальшиві прапори» як тактику, коли член банди заходить на територію суперника, видаючи себе за члена конкуруючої банди, щоб виманити його на відкриту місцевість та влаштувати засідку (наприклад, піднявши капелюх на манер конкуруючої банди).
Крім того, Блур дав свідчення щодо татуювань, які носили члени the Black P-Stones.
Під час цих свідчень та після заперечень, заявник був змушений зняти сорочку і стати в центрі залу суду перед присяжними, поки Блур ідентифікував татуювання заявника як такі, що мають відношення до the Black P-Stones.
Однак ані Блур, ані будь-який інший свідок не показав, що заявник мав татуювання під час пострілу майже за три роки до цього, або не міг іншим чином пов’язати заявника з бандою під час пострілу.
Після розгляду справи судом присяжних заявника було визнано винним у вбивстві першого ступеня, і суд першої інстанції засудив його до 59 років ув’язнення. Апеляційний суд штату Іллінойс підтвердив обвинувальний вирок за прямою апеляцією.
Заявник Клемонс стверджує, що докази, пов’язані з бандами, надані офіцером поліції Чикаго Блуром, не мали відношення до обвинувачень проти заявника і були упередженими та підбурювальними доказами, які позбавили заявника його належного процесуального права на справедливий судовий розгляд.
Блур – останній свідок, викликаний державою у справі проти заявника, незважаючи на заперечення адвокатів заявника, – назвав себе «фахівцем з банд» і дав свідчення щодо: (1) історії двох основних банд у Чикаго – the Black Gangster Disciple та the Black P-Stone Nation; (2) організаційної структури та ієрархії типової вуличної банди; (3) татуювань, які носили члени the Black P-Stone Nation.
Зокрема, незважаючи на заперечення адвоката заявника, заявник був змушений розстебнути сорочку перед присяжними, в той час як Блур кружляв навколо нього в залі суду, вказуючи на його татуювання. Як доказ передбачуваного членства заявника у the Black P-Stone Nation Блур описав присяжним: (1) п’ятикутну зірку на руці заявника; (2) піраміду з аурою на грудях; (3) камінь на руці; (4) ініціали «B.S» на одній руці; (5) фразу «Stone Life» на животі; (6) татуювання у вигляді сльозинки на обличчі заявника.
Однак на перехресному допиті Блур визнав: (1) він не знав, коли заявник зробив собі татуювання; (2) він не знав, чи були у заявника якісь татуювання 6 жовтня 1994 року, тобто у день стрілянини; (3) він не зміг пов’язати заявника з будь-якими бандитськими прізвиськами, включаючи «Eric» або «Myron» – імена, які використовувалися свідками для ідентифікації підозрюваного стрільця.
Таким чином, заявник стверджує, що: (1) свідчення Блура були представлені спеціально для того, щоб посприяти упередженому ставленню присяжних до банд та їхніх членів; (2) доказової сили свідчень Блура було недостатньо для того, щоб переважити їхній упереджувальний ефект; (3) через слабкість аргументації державного обвинувачення допущення свідчень Блура ставить під сумнів вердикт присяжних.
Після того, як ми встановили, що докази, пов’язані з бандою, були дуже упередженими, ми також вважаємо, що доказова цінність цих доказів була недостатньою, щоб переважити їхній упереджувальний ефект. Ми не вважаємо, що свідчення офіцера Блура підвищили ймовірність того, що стріляв саме заявник, а не хтось інший з Black P-Stone.
Дійсно, навіть якщо деякі частини свідчень Блура, що стосуються ієрархії банди, були незначною мірою релевантними для того, щоб показати потенційний мотив злочину, основна частина його свідчень, що стосуються історії, організації та діяльності банди, була абсолютно несуттєвою.
Більше того, примушування заявника роздягнутися і показати свої татуювання присяжним також було непотрібним і недоречним: (1) це було непотрібно, оскільки Блур бачив заявника в ізоляторі до того, як він давав свідчення, і, таким чином, він міг свідчити про татуювання заявника, не піддаючи його упередженому показу присяжним; і (2) це не мало значення, оскільки ні Блур, ні будь-який інший свідок не показав, що заявник мав татуювання або що він був членом the Black P-Stone Nation під час стрілянини в жовтні 1994 року, майже за три роки до його суду.
Таким чином, оскільки докази, пов’язані з бандою, у цій справі були дуже шкідливими для заявника і не мали значної доказової сили, суд першої інстанції повинен був виключити ці докази.
У цій справі розгляд Судом лише належним чином прийнятих доказів свідчить про те, що аргументація Штату проти заявника є надзвичайно слабкою. Штат ґрунтував свою версію на свідченнях трьох нібито очевидців, всі з яких були членами the Gangster Disciples.
The Gangster Disciples є конкурентами the Black P-Stones, банди, до якої належав стрілок і, за словами офіцера Блура, заявник. У світлі можливого мотиву цих трьох свідків звинувачувати у стрілянині P-Stone їхні свідчення викликають великі сумніви.
US Ex Rel. Clemons v. Walls, 202 F. Supp. 2d 767 (N.D. Ill. 2002). US District Court for the Northern District of Illinois – 202 F. Supp. 2d 767 (N.D. Ill. 2002), May 2, 2002
