1
0
Primeiro Comando da Capital is a Brazilian prison gang based mainly in São Paulo. The gang emerged in August 1993 in the Casa de Custódia rehabilitation centre in Taubaté (Vale do Paraíba), 130 km from São Paulo, where the most dangerous prisoners were transferred.
For a long time, the Brazilian government denied the existence of this organisation, but after the prison riots of the 2000s and the mega-riot of 2001, which engulfed 29 prisons in response to the transfer of the group’s main leaders, the whole world learned about Primeiro Comando da Capital. The epicentre of the violence was the Carandiru correctional complex (Casa de Detenção de São Paulo), the largest prison in Latin America, which holds 8,000 inmates. At the height of the uprising, 15,000 inmates took thousands of hostages.
Since then, Primeiro Comando da Capital has grown to such an extent that it controls most of the organised crime in São Paulo. In fact, Primeiro Comando da Capital is the largest criminal organisation in Brazil, operating mainly in the state of São Paulo, but also throughout Brazil (approximately 80% of the country’s territory) and in neighbouring countries such as Paraguay, Bolivia, Colombia and Venezuela. It has about 30,000 members, 8,000 of whom are in São Paulo alone.
The organisation is mainly financed by drug trafficking, but its sources of income also include cargo theft, bank robberies, kidnapping and human trafficking. At the same time, the private businesses of its leaders and members have a turnover estimated at between 400 and 800 million reais per year.
The group is present in 90% of São Paulo’s prisons, where it is known for prisoner riots, organising escapes and murders in prisons (approximately 6,000 members are in prison).
In May 2006, attempts by the São Paulo police to find out who was responsible for the murder of 40 police officers resulted in a bloody clash between members of the PCC and law enforcement agencies, which left more than 150 people dead in a few days, setting a ‘record’ of violence of its kind in the history of São Paulo and Brazil.
Primeiro Comando da Capital is seen not only as a criminal organisation that controls most of Brazil’s prisons. The organisation openly positions itself as a quasi-state entity with elements of statehood (an army, territory, laws (including ‘criminal’ and ‘criminal procedure’ ‘codes’) and even a special moral code of conduct). The organisation regularly displays banners in many areas of the capital with the so-called ‘45 rules of conduct’ (prohibiting contact with engaged women, drug use in prohibited places, rape, misuse of the name PCC, stealing from members of the organisation, lying to leaders, etc.). In case of violation, the criminal group holds public (i.e., for members of the organisation) trials.
The group functions as a regulatory body for the criminal market in São Paulo and also offers assistance to its members and their families. The control and authority of the group’s leaders stems mainly from the fact that they dominate the vast majority of prisons in São Paulo. The CCP also offers its members numerous benefits, such as lawyers, transport, basic food packages, assistance to family members, etc.
Of interest to political science, sociology and psychology is the fact that, according to many researchers, Primeiro Comando da Capital is not a product of chance or mere criminal organisation. Like other similar collective actors, the PCC emerged as a side effect of a long-standing misguided ‘war on crime’ policy which gave rise to a category of suicide terrorists who prefer to ‘die before the age of 25 than live a life of humiliation reserved for them by the national prison system and society’.
As a result of using the ‘Robin Hood’ model in its confrontation with the state, Primeiro Comando da Capital created a discourse of unity among criminals regarding ‘confronting the despotic state through the unity of the disadvantaged but equal and free people.
******************************
Primeiro Comando da Capital
Primeiro Comando da Capital – це бразильське в’язничне угруповання, що базується переважно в Сан-Паулу. Банда виникла у серпні 1993 року у реабілітаційному пенітенціарному центрі Casa de Custódia в Таубате (Вале-ду-Параїба), за 130 км від Сан-Паулу, куди були переведені найбільш небезпечні ув’язнені.
Тривалий час Уряд Бразилії заперечував факт існування цієї організації, проте після в’язничних повстань 2000-х років та мега-повстання 2001 року, що охопило 29 в’язниць, у відповідь на етапування головних лідерів групи, про Primeiro Comando da Capital дізнався увесь світ. Епіцентром насильства став виправний комплекс у Карандіру (Casa de Detenção de São Paulo) – найбільша в’язниця Латинської Америки, яка утримує 8 тис. ув’язнених. У розпал повстання 15 тис. ув’язнених захопили тисячі заручників.
З тих пір Primeiro Comando da Capital виросла до такого рівня, що контролює більшу частину організованої злочинності в Сан-Паулу. Фактично Primeiro Comando da Capital – це найбільша злочинна організація в Бразилії, що діє переважно в штаті Сан-Паулу, але також по всій Бразилії (приблизно 80% території країни), а також у сусідніх країнах, таких як Парагвай, Болівія, Колумбія та Венесуела. Вона налічує близько 30 тис. членів, з яких 8 тис. тільки в Сан-Паулу.
Організація в основному фінансується за рахунок наркоторгівлі, але джерелами доходу також є грабежі вантажів, пограбування банків, викрадення людей та торгівля людьми. Водночас приватний бізнес лідерів та членів має оборот, за різними оцінками, від 400 до 800 млн. реалів на рік.
Угруповання присутнє у 90% в’язниць Сан-Паулу, де воно відоме за бунти ув’язнених, організацію втеч та вбивства у в’язницях (приблизно 6 тис. членів перебувають у в’язницях).
У травні 2006 року спроби поліції Сан-Паулу з’ясувати, хто відповідальний за вбивство 40 поліцейських, вилилися у криваву сутичку між членами the PCC та органами правопорядку, в результаті якої за кілька днів загинуло понад 150 осіб, що стало «рекордом» насильства у своєму роді в історії Сан-Паулу та Бразилії.
Primeiro Comando da Capital розглядається не лише як злочинна організація, яка контролює більшість бразильських пенітенціарних установ. Організація відкрито позиціонує себе як квазідержавне утворення з елементами державності (армія, територія, закони (включаючи «кримінальний» та «кримінально-процесуальний» «кодекси») та навіть особливий моральний кодекс поведінки). Організація регулярно вивішує банери у багатьох районах столиці з так званими «45 правилами поведінки» (заборона зв’язуватися із зарученими жінками, вживати наркотики в заборонених місцях, зґвалтування, марно використовувати ім’я the PCC, красти у членів організації, брехати своїм лідерам тощо). У разі їх порушення злочинне угруповання влаштовує відповідні публічні (тобто, для членів організації) суди.
Група функціонує як регуляторний орган кримінального ринку Сан-Паулу, а також пропонує допомогу своїм членам та їхнім сім’ям. Контроль та авторитет лідерів угруповання випливає, головним чином, з того факту, що вони домінують в абсолютній більшості в’язниць Сан-Паулу. Для своїх членів CCP також пропонує численні переваги, як-то адвокати, транспорт, базові продуктові набори, допомога членам сім’ї тощо.
Інтерес для політичної науки, соціології та психології викликає те, що, як на думку багатьох дослідників, Primeiro Comando da Capital не є продуктом випадковості чи просто злочинної зорганізованості. The PCC, як й інші подібні колективні актори, виникла як побічний ефект тривалої помилкової «політики війни зі злочинністю», яка породила категорію терористів-смертників, які вважають за краще «померти у віці до 25 років, ніж жити принизливим життям, зарезервованим для них національною пенітенціарною системою та суспільством».
Внаслідок використання моделі «Робіна Гуда» у протистоянні з Державою, Primeiro Comando da Capital створила дискурс єдності серед злочинців щодо «протистояння деспотичній державі через єдність знедолених, але рівних та вільних людей.
